Східні килими: історія

Термін «килим» може використовуватися паралельно з термінами «килимова доріжка», «палас» чи «килимове покриття». Килимове покриття (іноді – ковролін) – це просто груба тканина, матеріал, що тягнеться від стіни до стіни. Одна з основних відмінностей між килимом та килимовим покриттям – це те, що килимове покриття ґрунтовно фіксується на підлозі від стіни до стіни, а килим просто розстилається на підлозі, залишаючи деяку відстань до стіни.

Килим чи килимове покриття?

В англійській мові термін «carpet» походить від старофранцузького «carpire», від дієслова «carpire», що означає «щипати», в той час як термін «rug» має значення «груба тканина».

В Україні килимові вироби мали різні назви. Найстарішою була назва «ковер» (старослов'янська – коверъ, ковьръ, коворь; неясного походження, припускається, що давнього тюркського походження), яке зараз вважається діалектним і застарілим.

З XVI століття для позначення окремих видів килимових виробів поширюються назви «кіц» та «ложник».

Слово «килим» з'явилося в Україні на початку ХVІІ століття: воно було запозичене з тюркських мов (азерб., кримськотатарської та турецької kilim, перс. kilam, kelim, gelim‎).

Килимова доріжка 

Незважаючи на східне походження слова «килим», польський дослідник Т. Маньковський зазначав, що ця назва не прийшла на наші землі разом із виникненням якогось нового виду тканин, а що воно застосовувалося до матеріалів, які вже давно тут виготовлялися.

Килим легко перетворить дизайн та атмосферу будь-якої кімнати. Килими вибирають не тільки в якості покриття для підлоги, але й для того, щоб позитивно впливати на якість повітря в приміщенні. Це пов'язано з тим, що килим діє як фільтр, витягуючи з повітря забруднюючі речовини, затримуючи їх доти, доки вони не будуть видалені за допомогою пилососа або професійного чищення килимів.

Килими, килимки, килимові доріжки – важлива частина нашого домашнього декору, особливо у великих будинках чи квартирах.

Килими прикрасять кімнату й створять затишок і комфорт для тих, хто ходить, сидить, а іноді й лежить на підлозі.

Походження килимів

Із давніх-давен людина використовувала різні засоби, щоб захиститися від холодної, дискомфортної поверхні землі або підлоги, по якій вона ходили, чи на якій сиділа або спала. Ще до появи писемності для обігріву використовувалися шкури тварин та хутра. Згодом стали використовуватися різні натуральні та штучно оброблені матеріали, щоб забезпечити більш високий рівень комфорту та довговічності.

Найстаріший з будь-коли виявлених килимів – це пазирикський килим, який є ворсовим килимом із вовни, що був виявлений в Сибірському кургані в 1949 році. Експерти вважають, що йому понад 6000 років, він датується V століттям до нашої ери.

Цей килим невідомого походження має розмір приблизно 1,5x1,8 метра. Він зберігся завдяки тому, що перебував у вічній мерзлоті упродовж кількох тисяч років. пазиракський килим має всі характеристики сучасного килима, перського чи анатолійського з ворсом та вузлом Гіордеса.

Королівський шовковий килим

Провідний мотив відтворений у вигляді плитки, оточеної бордюрами із зображеннями лосів та вершників.

Упродовж століть поступове вдосконалення ткацтва та еволюція дизайну призвели до створення більш складних візерунків. Незважаючи на те, що з часом ткацтво стало звичайним явищем у багатьох країнах світу, кожен народ створював різні візерунки для килимів із різним призначенням.

На Близькому Сході виробництво килимів та килимових доріжок перетворилося на традиційне мистецтво, таку собі, «домашню промисловість», коли люди виготовляють килими для власних потреб. Часто вони виготовляли килими, щоб продати їх пізніше або використовувати як оплату інших товарів та послуг, для натурального обміну.

Шовковий килим Кашан

Килими охоче приймалися для виплати посагу, для купівлі худоби або для сплати податків. При цьому в Індії килими ткалися майже виключно для правителів із династії Великих Моголів (Моголів) і вони не увійшли до повсякденного побуту простих людей.

У Китаї килими ручної роботи були переважно декоративними і призначалися для еліти суспільства, тих, хто міг дозволити собі купити килими або замовити їх.

Перські килими

Персія, давня назва Ірану, може похвалитися найвищою в світі культурою виробництва килимів. Мистецтво ткацтва та фарбування передається у спадок, тут виробляють килими всіх стилів та розмірів. Турецькомовна частина населення часто використовує вузол Сенне.

Перські килими часто називають на честь областей, де вони виробляються, наприклад, Хамадан, Машад, Керман (або Кірман), Шираз і Біджар.

Мистецтво, архітектура та ремісничі вироби були розвинені в Персії під час Сефевідів, особливо під час правління шаха Аббаса Великого, який правив у 1587–1629 роках.

Із 1979 року Іран став ісламською республікою. Хоча нафта й забезпечує найбільший експортний дохід, але коли доходить до виробництва килимів, то експортний пріоритет мають саме килими. Мільйони іранців так чи інакше пов'язані з виробництвом килимів: або шляхом вирощування овець, стрижки, прядіння, фарбування, ткацтва, прання, ремонту килимів або продажу овець та вовни.

Для всіх, хто відвідує Іран, дуже швидко стає очевидним, що килими відіграють важливу роль у суспільстві. У великих містах магазини ексклюзивних килимів переповнені продукцією. На вулицях можна побачити невеликі вантажівки з килимами на перонах, що прямують на базари. Ткацькі верстати, інструменти та пряжа продаються всюди.

Вовняний килим

У сільській місцевості ткацькі верстати можна побачити в будинках та на відкритому повітрі. Часто можна спостерігати, як хтось розстелив на вулиці килим та миє його водою зі щіткою.

Для багатьох людей на Заході східні килими є синонімом перських килимів. Це, звісно, не так, але помилка зрозуміла, враховуючи вплив виробництва перських килимів у всьому світі.

Шведський письменник Кнут Ларсон у своїй книзі про східні килими каже: «Перси дбайливо зберігають свою килимову культуру. Їхнє мистецтво ткацтва килимів – щось неймовірне, найкраще, що є у світі».

Турецькі килими

Турецькі килими іноді називають анатолійськими килимами. Найстаріші турецькі килими датуються ХIII століттям і їх можна знайти в місті Конья, яке довгий час було центром виробництва турецьких килимів. Турецькі килими XVI-XVII століть за візерунками, матеріалами та якістю цілком можна порівнювати з перськими килимами.

Виробництво килимів в Анатолії вперше почалося з приходом тюркських племен із Середньої Азії, які оселилися у цьому регіоні. Таким чином, анатолійські килими утворюють різновид етнічних турецьких килимів.

Одними з найстаріших відомих зразків турецьких килимів є вісімнадцять виробів, зітканих турками-сельджуками в ХIII столітті. Мотиви у цих виробах представлені в вигляді стилізованих квіткових та геометричних візерунків у кількох основних кольорах і були зіткані у провінціях Сівас, Кайсері та Конья.

Круглий килим, Туреччина

Турецькі килими тривалий час перебували під сильним впливом греків, які свого часу домінували у виробництві килимів. Більш товсті килими складаються з вовни, бавовни та шовку і завжди пов'язані турецьким вузлом, що також називають Гіордес або туркбаффом.

Зазвичай, в основі килимових візерунків лежить зображення молитовних ніш із геометричними мотивами.

Люди та тварини не зображуються на турецьких килимах, оскільки Коран цього не дозволяє.

Індійські килими

Килимарство в Індії могло з'явитися ще в XI столітті з приходом із Заходу перших мусульманських завойовників – Газневида і Гаурі.

Особливий вплив на розвиток килимарства справила династія Великих Моголів. На початку шістнадцятого століття, коли наступник Тимура, Бабар, поширив своє правління від Кабула до Індії та заснував Імперію Великих Моголів.

Кажуть, коли Бабур приїхав до Індії, він був розчарований відсутністю тут розкоші. Він нудьгував за розкошами Персії, зокрема, й за перськими килимами.

Падишах Акбар Великий заклав основи традицій килимарства в Індії в 1520 році, коли він привіз килимарів із Персії до свого палацу в Агрі. За допомогою перських килимарів він заснував центри килимарства в Агрі, Делі та Лахорі, щоб полегшити виробництво килимів у перському стилі, натхнених дизайнами Кірмана, Кашана, Ісфахана та Герата.

Правитель Акбар, який сам був неписьменним, був великим поціновувачем мистецтва та культури, і саме за його правління мистецтво процвітало в Індії.

Існує легенда, що між 1520-30-ми роками за допомогою килимарів із Персії він організував навчання ув'язнених із місцевих в'язниць мистецтву ткацтва килимів. Пізніше ці в'язні дуже пишалися своєю роботою, і зрештою вони затьмарили своїх учителів-персів.

Спочатку килими виробляли в класичному перському стилі тонкої в'язки. Поступово це змішалося з індійським мистецтвом. Таким чином, килими стали типовими для Індії, і поступово індустрія стала диверсифікуватися та поширилася по всьому субконтиненту.

Шовковий килим ручної роботи

У період Великих Моголів килими, виготовлені на Індійському субконтиненті, стали настільки відомими, що попит на них поширився за межі країни. Ці килими відрізнялися оригінальним малюнком та відрізнялися високою щільністю вузлів.

Килими, зроблені для падишахів Великих Моголів, включаючи Джахангіра та Шах-Джахана, досягли найвищої якості. А під час правління Шаха Джахана килимарство Великих Моголів набуло нової естетики й увійшло в свою класичну фазу.

Індійські килими відомі своїм дизайном з увагою до деталей та представленням реалістичних атрибутів. Килимова промисловість в Індії більшого поширення набула в її північній частині, де розташовані великі центри килимарства в Кашмірі, Джайпурі, Агрі та Бхадохі.

Сьогодні Індія є найбільшим у світі виробником та експортером килимів ручної роботи, як за вартістю, так і за обсягом. Близько 75–85% килимів, які виробляються в Індії, йдуть на експорт. Індійські килими відомі у всьому світі своїм чудовим дизайном, чарівними квітами та якістю.

Килими Агри

Імператор Бабур розвинув місто Агра, побудував сади, які нагадували йому Персію, і наповнив місто інтелектуалами та поетами. Агра продовжувала залишатися головним центром монгольського володарювання й у XVII столітті.

У цей час були високо розвинені перське мистецтво, архітектура та поезія. Близькість Великих Моголів до високого мистецтва та культури Персії сприяло значному впливу перської культури в Індії.

Хоча виробництво килимів і було поширене серед сільського населення Індії, все ж таки його розквіт пов'язують з ім'ям падишаха Великих Моголів Акбара (1556–1605), який приніс високе мистецтво килимарства з Персії до Індії під час свого правління. Перське килимарство в той час знаходилося на вершині свого розвитку, а індійські ремісники вміли ткати тільки легкі тканини з тонкої вовни, шовку та бавовни, але не ворсові килими.

Килим із довгим ворсом, вовна 

Місто Агра, розташоване в штаті Уттар-Прадеш на півночі Індії, найбільш відоме завдяки Тадж-Махалу, мавзолею імператора Великих Моголів Шаха Джахана для його третьої дружини.

При цьому Агра менш відома як великий центр ткацтва килимів, яким вона була з XVI століття. Особливо це стало помітно, коли Агра вперше стала столицею Великих Моголів у 1566 році.

Акбар заснував придворні майстерні та запросив талановитих майстрів із Персії, щоб вони навчили індійських майстрів мистецтву плетіння ворсу.

Агра відома також натуральними рослинними фарбниками. Оскільки це був центр імперії Акбара, то художники спочатку оселилися тут.

Дизайн Agra підкреслює елегантність та простоту в оточенні яскравих квіткових рамок.

Відомі також види килимів туркман та абуссан. Вони відрізняються реалістичними сміливими візерунками.

Особливістю килимів Bhadohi в Уттар-Прадеш є їх індивідуальний дизайн. Ці малюнки були розроблені місцевими ткачами і також включають різні відтінки Тадж-Махалу в природних кольорах.

Колір має вирішальне значення для хорошого килима, оскільки він впливає як на колористику, так і на його вартість і зносостійкість. Неякісна фарба може зробити ворс сухим та ламким.