Ткацьке село в провінції Раджастан

Мало хто має уявлення, дивлячись на сучасний шовковий чи вовняний індійський килим, як виглядає місце, в якому його виготовили. Саме тому особливо цікаво було відвідати невеличке ткацьке село в провінції Раджастан, де виготовляють килими ручної роботи.

Типовий сільський краєвид, провінція Раджастан 

Це один із невеличких населених пунктів Індії, які існують завдяки виробництву килимів ручної роботи. Одна килимова фабрика об’єднує близько 600 таких поселень, де живе й працює більше 50 тис ткачів.

Раніше люди, які виготовляють килими, були безробітними й належали до найнижчих каст, а більшість жінок, які тут працюють, не вміли ані читати, ані писати. Зараз для ткачів створені лікарні, а в школах вони навчаються за спеціальною освітньою програмою. Майбутніх майстрів килимарства навчають виготовленню килима на порогах їх же будинків, після чого вони долучаються до загальної команди професіоналів з виготовлення килимів ручної роботи.

Індійська ткачиха килимів

Особливу увагу привертають молоді жінки-індійки – яскраві, граціозні, в переважній більшості одягнені в традиційний одяг – сарі. При цьому немає жодного однакового сарі.

Уявіть собі жінку, яка обгорнула навколо свого тіла шестиметровий відріз тканини, одягла велику кількість браслетів, і, посадивши маленьку дитину собі на коліна, з неймовірною швидкістю плете складні вузлики, дотримуючись заданого візерунку. При цьому вони свою творчу працю супроводжують своїми чарівними піснями, бо надзвичайно люблять свою роботу. Інколи вони влаштовують між собою своєрідні веселі змагання – хто швидше й більш якісно, вигадливіше зв’яже килим.

Виготовлення килима ручної роботи   

За обсягом і якістю робіт наглядає контролер. Спілкуючись, 35-річна старша контролерка Шанті із поселення Манпура в Раджастані, зізнається: «Найбільше мені подобається спілкуватися з замовниками, які приїздять до нас у село, й розмовляти з ними англійською».

А гарненька Пуджа Деві зізнається, що мріє стати інструктором із навчання килимарству після того, як закінчить своє навчання. Також вона мріє, що назавжди в історію відійде кастова дискримінація в її селі.

Килим ручної роботи з колекції Раджастан

Загалом весь процес виготовлення килима відбувається на свіжому повітрі, під теплий сміх місцевої дітвори на тлі яскравих барв навколишньої природи.

Діти килимарів

Діти, власне, як і будь-які діти, люблять цукерки, гойдалки, велосипеди та нових гостей. Вони довго проводжали нас, життєрадісно сяючи своїми усмішками й очима нам услід. Колись вони зможуть стати не тільки ткачами, але й інженерами, лікарями чи програмістами. Саме заради цього їх матусі сьогодні старанно працюють на новими килимом, вив’язуючи вузлик за вузликом, ніби виплітаючи долю своїх дітей, об’єднуючи минуле з майбутнім.