Турецькі килими ручної роботи: види, вузли, філософія…

Райони виготовлення турецьких килимів

Турецькі в’язані та плетені килими є надзвичайно важливим елементом тюркської культури. При цьому варто розуміти, що в сучасній Туреччині термін «турецький килим» застосовують до виробів, що виготовляються на всій території розселення тюрків: від Східного Туркестані (Синьцзянь-Уйгурський автономний район Китаю), Бєлуджистану (провінція Пакистану), Хорасану (окремі райони Ірану та Туркменістану), Кавказу й до Анатолії (азійська частина Туреччини). Усі килими, виткані на цій величезній території, характеризуються особливими візерунками, ручною роботою та високою художньою майстерністю.

Зважаючи на регіональні особливості, прийнято розрізняти такі види килимів:

анатолійські;
кавказькі;
туркменські;
східнотуркестанські.

На території Анатолії традиція виготовлення килимів має надзвичайно глибоке коріння. Фрагменти килимів, окремі ткацькі інструменти, барвники, отримані в результаті археологічних розкопок, підтверджують теорію про виготовлення килимів на території сучасної Туреччини ще в часи неоліту.

На жаль, історичні матеріали, археологічні знахідки не надають достатньої інформації, щоб можна було переконливо сказати, коли й де вперше були зіткані чи сплетені перші килими. Але, так чи інакше, найбільш ранні зразки стародавніх килимів були віднайдені при розкопках саме турецьких курганів на території Туреччини.

Отже, матеріали розкопок підтверджують: турецький тип килима був створений саме тюрками – предками сучасних турків.

Таким чином, можна твердити, що основним матеріалом, із якого виготовляли традиційні турецькі килими була овеча вовна.

Турецький килим із вовни

Окрім вовни, в сучасній Туреччині виготовляють килими з віскози.

Килим із віскози

Доволі цікаво виглядають турецькі килими, які виготовляють із акрилу з додаванням бамбукового волокна (тенселю).

Килим із акрилу

Види килимових вузлів

Сучасні турецькі килими плетуть за допомогою двох вузлів:

турецький (симетричний) вузол;
вузол Джофті (jufti).

Використання «турецького», або ж «симетричного» вузла – основна відмінність саме турецьких килимів. Для створення такого вузла ткачі обертали пряжу навколо ниток основи таким чином, щоб отримати дві симетричні петлі – по петлі на кожній струні. При цьому нитки симетричних вузлів розділялися однією чи кількома нитками човника. Завдяки такому вузлу килим стає товщим і більш довговічним.

Акриловий килим

Іншим вузлом, характерним для турецьких килимів, є вузол Джофті – різновид симетричних та асиметричних вузлів. Головна його відмінність полягає в тому, що пряжа зав’язується в вузол не на одній, а відразу на двох нитках. При такому плетінні навколо кожної пари ниток основи утворюються дві однакові петлі, а в випадку асиметричного плетіння – одна петля.

Використання вузла Джофті дає можливість плести килими удвічі швидше, щоправда при цьому страждає якість килима та його щільність, оскільки кількість вузлів стає в рази меншою, аніж при використанні «турецького» вузла.

Турецький килим із вовни

Філософія турецьких килимів

Спосіб життя й світогляд тюркських племен і народів на всій території їх розселення втілені в тисячах мотивів і кольорів, нанесених на килим – таким чином збереглися їх характер і відобразилося художнє мислення до нашого часу.

Мотиви й колористика, характерні для турецьких килимів, відображають життєву філософію турецьких ткачів, їх уявлення про навколишній світ, ставлення до життя. При цьому різноманітні життєві обставини, явища природи чи історичні події можуть відображатися у вигині чи якості шерсті, товщині чи пухкуватості стібка, способі виготовлення барвників, чи комахах або рослинах, із яких барвники для шерсті були виготовлені, – усе це впливає на символічне значення мотивів та естетичні особливості стилізації турецьких килимів.

На цей час виготовлення килимів ручної роботи в Туреччині залишається значною мірою традиційним ремеслом. Використання різних типів ткацьких верстатів без використання сучасних приладів вимагає особливих традиційних методів обробки килимів на кожному етапі їх виготовлення: підготовка основи виробу, використання човника та вузла, використання натуральних барвників, увага до різноманітних деталей.

Отже, турецькі килими ручної роботи можна розглядати як культурне явище для вивчення антропології, етнології, етнографії та культурного розвитку тюрків, їх технологічного рівня та економічних відносин.

Сучасний турецький килим

Мотиви турецьких килимів

Окрім процесів фарбування шерсті та виготовлення ниток для плетіння, що становлять основу для килимового вузла, важливою особливістю є характер використовуваних мотивів. Різноманітні знаки та символи, які можна побачити на турецькому килимі, відображають естетику тюрків. Такі ж знаки можна було побачити на наметах тюрків-кочівників, на збруї їх прекрасних коней, на традиційних тканинах – усе те, що відрізняє турецькі килими від інших килимів світу.

На всій території від Фракії до Карсу мотиви турецьких килимів характеризуються великим різноманіттям. Наприклад, килими Саркісла, Зара, Кангал, Дивригі, що походять із району Сивас, суттєво відрізняються від звичайних анатолійських килимів із районів Кули, Чанакале, Досеміальті та ін.

Шерстяний турецький килим із традиційною символікою

Головне, що відрізняє турецькі килими від інших, – це особлива символізація, зумовлена методами плетіння: лінійні значення чи геометричні символи відображають символічне уявлення ідей, що їх турецька жінка-ткаля хоче відобразити в своїх виробах. Існує особливий зв'язок між «видимим мотивом» і «невидимим мотивом» турецького килима ручної роботи. Наприклад, символ «подвійна S» зустрічається й на барельєфах ХІІІ ст. до н.е. і на килимах Саркісла ХVІ ст. н.е.